***
Что ждёт меня, в конце концов,
Ад, или блага Рая?
Живу себе, какой ни есть,
И ни чего не знаю.
Как был когда-то дурачком,
Таким же и остался,
Наверно… всё же зря Господь,
Со мной, таким, вожжался.
Надеялся, что будет толк,
Когда талант давал,
А я… как тот лукавый раб,
Профукал,… закопал…
Хоть и трудился я подчас,
Хозяину радел,
Но как ни «тужился», талант
Умножить не сумел.
Но почему-то, (не пойму?)
Хожу с довольной миной,
На мир смотрю с улыбкою
Счастливого кретина?
Что ждёт меня (да наплевать!)
Ад, или блага Рая,
Я точно знаю лишь одно:
«Я ни чего не знаю!»
Прочитано 10344 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 4
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Місіонерам Господа Ісуса - Василь Мартинюк Ці вірші я присвятив усім місіонерам. Але коли їх писав, то мав на увазі перш за все місіонерів "Голосу надії", з якими спілкувався і яких найкраще знав. Зокрема, коли писав перший вірш, то перед очима мого серця були Віталій Онищук та Любов Онищук - рідні брат і сестра, що звіщали Добру Новину в далекій холодній Республіці Комі.