Я виросла в християнській родині і щиро вдячна своїм батькам за те, що вони вклали в моє серце віру в Бога та оберігали моє дитинство від гріховного життя. Згодом я вийшла заміж і прийшла жити в родину, де також вірують в Бога і сповідують християнські цінності. Я народила двох синів, і життя складалось дуже щасливо. Але через деякий час я почала відчувати, що моє здоров’я в’яне, наче цвіт на квітці. Однієї ночі я прокинулась від сильного головного болю. Вимірявши артеріальний тиск, який був 50/40 я відчула, що немов провалююсь у безодню. Зусиллями чоловіка, разом з лікарем швидкої допомоги, мене вдалося привести до свідомості, та протягом наступних днів я відчувала велику втрату сил. Несподівано проявився ще один симптом – кровотеча. Почали терпнути руки,а там - знову настало запаморочення. Ми зрозуміли,що в нашу сім’ю насправді постукала лиха година. Протягом кількох наступних місяців ми робили все, що могли, для відновлення мого здоров’я. Але лікарі неспроможні були навіть встановити діагноз. Так я опинилась прикутою до ліжка, і майже всі сімейні обов’язки лягли на чоловіка.
Наближалося свято Різдва 2001 року. Шостого січня знесилена я лежала на ліжку в своєму домі і, стікаючи кров’ю, намагалась боротися з думками про смерть. Звичайно, я дуже хотіла, жити але шансів та надій ставало все менше й менше. Цього ж дня в черговий раз мене зайшов відвідати батько мого чоловіка Олександр Макарович. Він служить пастирем в церкві. Перед його очима постала вся невтішна картина мого стану. Разом з чоловіком та дітьми, вони в молитві з миропомазанням почали щиро просити Бога про моє зцілення. Після того батько пішов додому. Був вже вечір, як раптом я відчула сильний жар в ділянці живота. Кімната, де я лежала , наче наповнилася святковою атмосферою. В думках запанував абсолютний спокій, і я заснула. А в ту зоряну , різдвяну ніч, мій чоловік продовжував за мене молитися: « Боже зроби для нашої сім’ї подарунок на Різдво. Зціли мою дружину».
Настав ранок 7 січня 2001 року. Я прокинулась, не відчуваючи ніякого болю. Хоча піді мною було повно крові, я вирішила встати з ліжка. А піднявшись на ноги, усвідомила, що абсолютно здорова. На радощах ми всією сім’єю почали славити Бога за послане ним зцілення. Саме тут нову зайшов наш батько і, побачивши, що здійснив Господь, почав тішитись з разом з нами. А потім розповів неймовірно цікаву подію, яка трапилась з ним ще минулого вечора, після молитви за мене. «Коли я прийшов додому і ліг на ліжко, то побачив таке видіння. Бачу ту кімнату, де ти лежиш, а поруч, біля твого ліжка, стоять два чоловіки в білому одязі з ковпачками на голові, схожі на лікарів. Однин із них завмер посеред кімнати, наче на варті. А другий, користуючись якимись інструментами, робив тобі операцію. При цьому кімната була наповнена особливою атмосферою. Це видіння було настільки реальним, що я по декілька разів, відкриваючи й закриваючи очі, бачив його продовження.» Коли ми звірили час, то виявилось, що в ті хвилини, коли батько бачив це видіння, я відчувала надзвичайний жар у тілі. Я зрозуміла:саме тоді Божі ангели у вигляді лікарів робили мені операцію. Пізніше нам стало відомо, що дружина чоловікового брата Світлана, а вони проживали тоді у США, мила на кухні посуд і раптом відчула сильне бажання молитися за мене. Знову ж, це трапилось у той самий час, який співпадав з вищезгаданою подією. Ось так мене Бог зцілив. У той день ми вже в повному складі сім’ї поїхали до церкви. Бог дав для нашої родини Свій різдвяний подарунок.
Відразу після того, не гайнуючи часу, ми з чоловіком почали роздумувати над тим, чому лихо завітало в нашу сім’ю. Ми стали розпитувати про хвороби, які коли-небудь мали місце в нашій родині. Виявилось, що в моєї, мами, коли вона ще була молодою, теж була кровотеча, і їй довелось боротися з нею упродовж шести років. Також і моя бабця по маминій лінії страждала на кровотечу. Отже, я була четвертою в родині, яку зачепила ця проблема. Аналізуючи всю інформацію, ми дійшли висновку, що існує якесь родинне прокляття. Важко було докопатися до першоджерел, бо бабуні вже не було в живих. Але ми помолилися молитвою покаяння за всі можливі причини цієї хвороби і зруйнували силу спадкового прокляття. Разом з тим, ми переглянули всі домашні речі, знайшли серед дитячих іграшок покемонів, на яких досі не звертали уваги, бо не знали, що це таке, і знищили їх. На додачу нам стало відомо, що в нашому місті є люди, які як раніше, а також в той важкий для нас час,застосовували проти нашої сім’ї різні популярні окультні методи: підкидали під двері нашої оселі завчасно підготовлені предмети, які мали призначення завдати нам шкоду, символічно кололи голками ляльки і таке інше . Це була справжня духовна боротьба між життям та смертю. І ця війна виявилась настільки масштабною, що особисто наших молитов не вистачало. Тому ми просили про молитовну підтримку десятки церков, за що щира подяка пасторам, які відгукнулися і організовували такі молитви.
Ця боротьба двох світів: Божого і диявольського була виграна на користь першого. Прокляття зруйноване. Зловісні методи ворожбитів провалилися. Будучи християнкою, я відчула на собі реальну силу невидимого світу, в якому іде жахлива війна за душу людини. Ніхто не може бути застрахований від атак диявола. Навіть до Христа, коли він перебував у пустелі, сатана намагався підступити, а тим паче до нас простих, звичайних людей. Але з Богом ми можемо перемогти будь-яке зло, зруйнувати силу прокляття і виграти боротьбу. «Якщо Бог за нас, то хто проти нас». - надихає нас Біблія.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Спасибо Господу Иисусу Христу за это чудо явленное в вашей жизни, и за то что вы этим поделились с другими.Лично для меня это свидетельство очень вовремя и назидательно.Желаю в дальнейшем веры в Него и распостранения евангелия Иисуса Христа через вас! Комментарий автора: Спасибо Вам за отзыв. Бог да благословит Вас!
Публицистика : Архимандрит Даниил (Сарычев) - Девятова Светлана 8 сентября 2006 года в 22 часа 45 минут мирно отошел ко Господу старец Даниил, старейший насельник московского Донского монастыря архимандрит Даниил (Сарычев).
В конце апреля 2006 года мне посчастливилось встретиться с архимандритом Даниилом. (К старцу Даниилу уже почти никого не пускали, после болезни он был очень слаб.) К весне 2006 года книга о православных старцах уже была сдана в московское издательство «Артос-Медиа», мы приступили к работе над второй частью о православных старицах. Рассказывая о схимонахине Любови, мы планировали упомянуть и о том, что блаженная старица Любовь в 1995 году встречалась с архимандритом Даниилом, хотелось немного рассказать и самом старце Данииле. Отцу Дмитрию Шпанько удалось договориться о встрече, но в самый последний момент встречу отменили, но дозвониться до меня и сообщить об этом не смогли, поэтому 30 апреля я приехала в монастырь (заранее), но в назначенный час никого не встретила. Я долго молилась у раки Святителя Тихона, и уверена, что именно по молитвам святого, спустя 2 часа попала в келью старца Даниила, где, по милости Божией, удостоилась получить благословение великого старца, и разделить праздничную трапезу с ним и его духовными чадами.
Нужно признаться, что за три дня до этого, во время обострения язвенной болезни, я не могла вообще принимать пишу, укрепляла себя лишь святой водой, просфорой, да монастырскими сухариками. Старец Даниил благословил есть вместе со всеми, по послушанию съела всё и исцелилась. (В тот день вечером я ждала очередного приступа боли, но всё прошло, на утро я могла уже кушать всё спокойно.) Слава Богу, за всё!
Вечером 21 сентября 2006 года, когда очерк о старце Данииле был в основном готов, внезапно наступило полное изнеможение - долго молилась лёжа, когда силы начали возвращаться, встала, подошла к шкафу с иконами и ощутила благоухание. Благоухала в правом нижнем углу бумажная икона Донской Божией Матери, купленная примерно в конце1991- начале 1992 года в Донском монастыре. (На обратной стороне иконы было написано –«400 лет основания Свято-Донского Ставропигиального монастыря (1591-1991г.г.)». Эта бумажная икона и Курская-Коренная икона Божией Матери «Знамение» (которую мне удалось в своё время приложить к чудотворной иконе), чудом уцелели во время пожара в 1995 году, когда от зажжённой свечи сгорели у меня дома на полке даже иконы приклеенные к деревянной основе. Взглянув на обратную сторону иконы, я вспомнила, как пятнадцать лет назад впервые пришла в Донской монастырь и подошла, как и все верующие, находящиеся около храма, к старцу Даниилу, который только что вышел из храма (в это время многие верующие устремились к нему и стали просить благословения). Благодарю Господа, что удостоилась встретиться со старцем Данилом вновь весной 2006 года.
