Ночь - одинокая звезда,горящая на синем небе,
И одинокая луна лишь в той ночи засеребреет.
Её лучи,прорвав слой туч,
На нас с тобой дождем прольются,
О Боже,дай напиться мне
Всех радостей этого чувства!
Поникший,тусклый скет луны
В твоих глазах опять увижу...
Не уж - то нам с тобоц во век
Не видеть лучик солнца дивный?!
Ночь - одинокая звезда,горящая на синем небе,
И одинокая луна лишь в той ночи засеребреет.
А мы с тобой - её лучи,
Прорвем слой туч,что дождик сеют,
Ведь нас с тобой,ведь нас с тобой,
Во век луч солнца не согреет!
Шеина Юлия,
Россия. г.Усть - Илимск.
Добрая,симпатичная,умная талантливая девушка.
Мечта всей жизни - стть актриссой!)))
занимается балетом,поет,сочиняет и читает стихи,пишет рассказы и книги. e-mail автора:k.v.shein@mail.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 11614 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 1
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
