Рождество, один из самых любимых праздников Вани. Если бы кто-то спросил его - "почему?" - то он сказал бы о подарках, о дне рождении Иисуса, о... В общем его ответы были бы стандартными для всех детей из верующих семей.
А ещё Ване нравилось участие в церковном, подростковом, скрипичном оркестре. Ваня умел хорошо петь. Мама, Галина Алексеевна, говорила, что Господь дал ему хорошие голос и музыкальный слух и что он, должен заниматься, чтобы научится правильно ими пользоваться.
И Ваня занимался. И в последнее время ему это начало очень нравиться, потому что эти занятия проводил очень добрый дядя Илья. Его доброта была такой же огромной как и он сам. Когда дядя Илья приезжал к ним в гости, чтобы индивидуально позаниматься с мальчиком, то входя в двери, пригинался, чтобы не ударится макушкой о косяк двери. А ещё ему постоянно мешала люстра.
- Сестра Галя, - сказал он приехав к ним в первый раз, в конце этой осени, - летом мы с братьями вам немного поможем и перестроим дом, чтобы и потолки выше были и двери просторнее. А то здесь для Ваниного голоса тесно.
Дядя Илья, только в этом Сентябре перешёл в их церковь. До этого Ване было трудно заниматься пением, потому что вел их подростковые спевки другой брат. Он постоянно нервно шпынял мальчика за всякую ошибку. Дядя Илья, напротив, спокойно и с юмором, объяснял на личном примере, как петь правильно.
В общем новый руководитель подросткового оркестра, Ване очень нравился. Наверное поэтому, в это Рождество, у мальчика получилось спеть намного лучше чем раньше. Да и оркестр тоже играл так хорошо, что церковь решила отправить их на благовестие по близлежащим сёлам. Среди которых было и Ванино село.
В этом году, Ваня впервые в жизни участвовал в оркестре за пределами молитвенного дома. Поэтому в первом селе, где они проводили служение он так разволновался, что не смог вступить вовремя. Хорошо что музыканты сориентировались и удлинили проигрыш, так что из сельских слушателей почти никто не догадался об этом маленьком конфузе.
Дядя Илья, после этого пения подожёл к нему за кулисами сцены и крепко пожал руку Ване и сказал:
- Молодец, что не запаниковал и всё таки спел.
Этой короткой фразы, Ване хватило чтобы успокоиться и сосредоточиться. И больше такого не повторилось. А благодаря тому, что до того как провести благовестие в их селе, они уже побывали в нескольких, то дома, всё прошло как нельзя лучше. Это очень обрадовало мальчика, потому что по счастливому стечению обстоятельств, на их служении были почти все одноклассники Вани. И даже Валентина Романовна.
Нельзя сказать, что выступление подросткового скрипичного оркестра, было ключевым в их благовестии. Наверное самым важным моментом, для сельских детишек, стала постановка по библейским мотивам рождения Иисуса Христа. Этим занималась молодёжь. Дядя Юра, их пресвитер, не разрешил показывать ту костюмированную сценку в Доме Молитвы, но когда молодёжь предложила показать её в сёлах, он ответил:
- Хорошо, я думаю в сельском клубе можно, на то он и клуб.
А в конце выступления, было то ради чего многие в сёлах приходили на их благовестие: молодёжь раздала детям подарки. А потом снова участвовал оркестр. Ваня пел песню: "Из далёкой пустыни". В последней строчке в ней были такие слова об Иисусе: "В темноте с Ним светло..."
После этого пения проповедовал дядя Илья. Он говорил о свете Рождественской Звезды, которая стала путеводителем для мудрецов с востока в этом безумном и коварном мире. И о том, как свет этой маленькой звезды, привёл их к истинному, всеобъемлещему свету - Младенцу Иисусу.
А потом были покаяния. Во время призывного пения, Ваня снова молился о том, чтобы его друг Петя, смог тоже увидеть свет Рождества. И о том чтобы к ним вернулась их дружба.
И когда уже почти все разошлись, Ваня увидел, как друзья Пети звали его с собой, чтобы уйти но он остался. К счастью, на этом Рождественском вечере, не было их одноклассницы Вали, которая с родителями улетела в тёплые края, праздновать Рождество.
Ваня этому был только рад, будь она тут, возможно многие из его одноклассников не пришли бы сегодня. А вместе с ними не пришел бы и Петя. Но если бы даже Валя и привела своих поклонников сегодня в клуб, то потом бы Петя, под её влиянием, всё равно не остался.
А пока Ваня об этом размышлял, Петя подошёл к нему, протянул руку и спросил:
- Мир?
- Да, мир - ответил Ваня, крепко пожимая руку друга.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.